Больше всего евреев наказывал Господь Бог. Наказывал за неисполнение Его Воли, выраженной в Торе. Наказывал разнообразно и творчески - и голодом, и засухой, и войнами, и поражениям в войне, и отводом в плен, и разрушением Храма и Иерусалима. И даже тем, что на тысячелетия отобрал у них Землю и отправил в галут. И ныне Господь Бог продолжает наказывать Свой избранный народ. И противостоянием с арабами, и терроризмом, и жестокими правителями, которым начихать на слабые слои населения и которые заинтересованы только в собственном процветании.
И если бы бы у правых в Израиле были бы остатки мозгов, то они должны были бы объявить главным антисемитом Господа Бога. Но так высоко они не летают. Всё, на что они способны, так это обвинять во всём левых и ненавидеть орудия Божьего наказания, к примеру тех же арабов.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
